У дитини немає постійного будинку

Ганна росте без батьківського піклування

Сім’я Ганни переїхала до Фінляндії, коли вона  була ще немовлям. Її батько знайшов у Фінляндії роботу на будівництві. У рідному краї батьки були безробітними й зловживали алкоголем та наркотичними речовинами. У Фінляндії батько Ганни теж потрапив до компанії, де вживали й перепродавали наркотики.

У трирічному віці Ганна вже не раз в екстреному порядку передавалася дитячому будинку під опіку. Причиною передачі були ситуації, що часто виникали, коли сусідам доводилося втручатися через шум і можливе насильство, що вселяло занепокоєння про добробут маленької дівчинки. Після звернень та втручань з’ясувалося, що Ганна залякана та нею ніхто не займається. Сім’ї була надана допомога соціального працівника служби захисту дітей, батькам – вказівки щодо звернення по допомогу. Батьки, проте, продовжували вживати алкогольні напої та відмовилися від лікування. Служба захисту дітей вважала проживання в сім’ї настільки небезпечним для Ганни, що її повернення додому з дитячого будинку не розглядалося.

Ганна не має постійного дому

Коли Ганні виповнилося чотири роки, їй було знайдено фінську прийомну сім’ю, з якою вона почала поступово знайомитися. Спочатку дівчинка проводила в цій сім’ї вихідні, а потім переїхала до неї назовсім. Для Ганни були організовані зустрічі з батьками, але батько на них не був зовсім, а мати приходила лише зрідка. Коли Ганні виповнилося 5 років, її батько помер від передозування наркотиків. На той момент мати Ганни вирішила повернутися до нормального життя: припинила вживати алкоголь та наркотики й виявила бажання забрати доньку додому. Соціальні працівники розпочали разом із прийомною сім’єю та матір’ю Ганни підготовку до повернення Ганни додому.

Ситуація була дуже важкою для всіх: Ганни, її матері та прийомної сім’ї. Проблема полягала в тому, що Ганна вже відвикла не тільки від матері, а й від своєї рідної мови, якою вона  не хотіла говорити, хоча   й розуміла її. На той час Ганна була замкненою, сумною   дитиною, вона погано говорила. Прийомні батьки не змогли встановити контакт з дівчинкою, і в їхній сім’ї виникли значні труднощі. У рідної дитини в прийомній її сім’ї, яка була трохи старша за Ганну, теж спостерігалися проблеми, і вона дуже ревнувала своїх батьків до Ганни. Тому дівчинка переїхала назад до знайомого дитячого будинку, де продовжилася підготовка до її повернення додому.

Наближався шостий день народження Ганни, і вона проводила тепер вихідні та канікули в матері. Незабаром з’ясувалося, що новий чоловік матері  надміру вживає алкогольні напої, особливо у вихідні. У стані сп’яніння чоловік застосовує насильство щодо матері Ганни, а іноді й до самої дівчинки. Проте мати не хотіла припиняти свої стосунки з чоловіком і відмовилася від мрії про повернення доньки додому.

Безпечний притулок для Ганни було організовано в прийомній сім’ї

Працівники дитячого будинку та служби захисту дітей щиро бажали, щоб для Ганни знайшлася хороша прийомна сім’я, адже вона, як і раніше, лишалася лише маленькою дівчинкою, хоч і багато набідувалася. Мати Анни цього разу поставилася прихильніше до ідеї переводу Ганни під опіку в прийомну сім’ю. Вона відверто зізналася, що в неї самої не вистачає сил на спільне життя з дочкою.

У шестирічному віці Ганна познайомилася з прийомною сім’єю, у якій мама була родом з тієї ж країни та майже з тих же місць, де народилася й мама Ганни. Незабаром дівчинка переїхала до нового будинку. У цій сім’ї мама завжди говорила рідною мовою з дочками 13-ти та 9-ти років. Матері прийомної сім’ї вдалося встановити чудовий контакт як із Ганною, так і з її матір’ю, якій нова сім’я також сподобалася. З’ясувалося, що Ганна має на батьківщині бабусю по матері. Бабця всі ці роки дуже непокоїлася за дівчинку й сумувала за нею. Коли прийомна сім’я їздила на батьківщину, то гостювала не лише у своїх родичів, а й у бабусі Ганни.

Ганна регулярно зустрічається з матір’ю

Нині Ганні 10 років. Це жвава школярка, яка вільно розмовляє двома мовами. Зустрічі з матір’ю важливі для дівчинки, хоча вони не завжди відбуваються так, як заплановано.

У Ганни тепер три бабусі: одна у Фінляндії та дві на батьківщині. Соціальні працівники вважають, що спільна мова з прийомною матір’ю й сестрами дуже допомогла у розмовах з Ганною про те, що їй довелося пережити, та про її почуття. Завдяки спільній мові було легше налагодити співпрацю із родичами матері Ганни.